Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Максакова о том, зачем Путин спилил ножки мебели в кабинете Ельцина
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Гражданская оборона 2024 — седьмой полный выпуск
Audio
Экс-глава Комитета нацбезопасности Казахстана. Провал Арестовича, болезнь Путина, вербовка Трампа
Cognise AI Art Generator Pro v1.1.5.apk
28.1 MB
‼️Cognise AI Art Generator Pro v1.1.5‼️
💫 Обновление
💡 Превратите обычные слова в невероятное произведение художественного искусства, созданное благодаря AI генерации. Введите текст, и Cognise мгновенно воплотит ваш текст в картинку!
⚙️ Как пользоваться:
1.Введите фразу, которая наиболее полно описывала бы вашу будущую картину.
2.Выберите художественный стиль, отражающий настроение.
3.И ваше произведение оживет прямо перед глазами!
✅ Хорошая альтернатива Imagine.
Google Play link
🔑 Разблокирован Premium, бесконечные монеты.
💫 Обновление
💡 Превратите обычные слова в невероятное произведение художественного искусства, созданное благодаря AI генерации. Введите текст, и Cognise мгновенно воплотит ваш текст в картинку!
⚙️ Как пользоваться:
1.Введите фразу, которая наиболее полно описывала бы вашу будущую картину.
2.Выберите художественный стиль, отражающий настроение.
3.И ваше произведение оживет прямо перед глазами!
✅ Хорошая альтернатива Imagine.
Google Play link
🔑 Разблокирован Premium, бесконечные монеты.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Никки Хейли о Трампе: «Каждый раз, оказавшись в одном помещении с Путиным, у него начинали подкашиваться коленки…» Да, у кремлёвских имеется на этого мудозвона ядерный компромат - и не только с московскими блядьми (за это не сажают), но и что-то посерьёзнее.
Audio
Це потрібно БАЧИТИ! Чому ПЕРЕКОСИЛО лице ЛАВРОВУ? / Пропагандиста НАКРИЛО просто в етері | НАЙКРАЩЕ
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
«Самый высокий человек» и «самая низкорослая женщина» в мире на этот раз встретились в Колумбии
Житель турецкого Мардина Султан Кёсен ростом 2 метра и 51 см, на протяжении 15 лет сохраняющий статус «самого высокого человека» в мире согласно Книге рекордов Гиннеса позавтракал с индианкой Джоти Амджи, рост которой составляет всего 62,8 см
Житель турецкого Мардина Султан Кёсен ростом 2 метра и 51 см, на протяжении 15 лет сохраняющий статус «самого высокого человека» в мире согласно Книге рекордов Гиннеса позавтракал с индианкой Джоти Амджи, рост которой составляет всего 62,8 см
Катерина Барабаш
Не на вид жу. Не лю ди.
На Берлінському фестивалі показали фільм української режисерки Оксани Карпович "Intercepted" (літер. - "перехоплене")
Півтори години перехоплених телефонних розмов російських "солдатів" з України з сім'ями. Цитати не всі точні до слова, але суть передаю найточніше.
«Мам, мені так сподобалося катувати!
Я тобі можу розповісти, про які тортури я дізнався і в яких брав участь» (і розповідає. Вибачте — не можу повторити). — Синку, це нормально. Я б, якби туди потрапила, теж ловила б кайф, а як інакше?» Це без коментарів. ніякий коментар не виявиться адекватним почутому. У залі – шок. Тиша цілу хвилину після закінчення фільму. Потім зал встає та влаштовує овацію. Рідко вдається ось так, за півтори години побачити картину світу. Російського світу.
«Ні, я не озлобився тут – я просто вбиваю нациків. Вчора йдемо, нам назустріч жінка із двома дітьми — ну ми їх і поклали. — Ну, правильно, вони нам вороги. - Так, мені їх не шкода. Це їхній вибір. Могли б поїхати, як решта. — Правильно, не шкодуй їх. Бий».
Ти там бази НАТО бачив? - Не-а. — Не бреши мені — там на кожному кроці їх бази, нам по телевізору розповідають. — Не дивись телевізор, мамо — там неправду кажуть. — Ну, як це неправду? Правду, звісно. Тому вас і послали туди, щоб ви нас від НАТО захищали. Ви герої. так і передай друзям. — Не лишилося друзів майже нікого — всіх повбивало. — Я пишаюся тобою та твоїми друзями».
«Ти знаєш, ці х@хли зло₴бучі так добре живуть — краще за нас, правда. — Ну, так зрозуміло — їм Захід платить, вони бояться це втратити і за це воюють — а за що?
«Я тобі та дітям стільки шмоток привезу — ми тут у квартирі зараз, вони все кинули, втекли. Спортивна така сім'я - одних кросівок десять пар, і всі фірмові. Я все зібрав, у рюкзак запхав. Хлопці вантажівками вивозять, а я не маю вантажівки. — Гарний ти в мене, господарський — усе до хати. До речі, Софія цього року іде до школи — може, десь комп'ютер забереш?»
У цих розмовах голоси з Росії набагато цікавіші, ніж голоси окупантів. З цими все ясно — вони прийшли забирати, вбивати, катувати. але саме жіночі голоси — матерів, дружин, подруг — показують такий ступінь дегуманізації, який можливий, здається, лише у фантазії-антиутопії. Ці люблячі голоси просять більше вбивати, щоб кохані скоріше повернулися додому. Ці голоси бажають смерті українцям. Ці голоси просять не шкодувати дітей.
«Мамо, навіщо ми сюди приїхали? Жили собі люди, а тепер ми півкраїнио трупами засіяли. Навіщо? — Не смій так казати. Вони не люди взагалі. Воюй далі».
Родіна мать.
Перемать.
Не на вид жу. Не лю ди.
На Берлінському фестивалі показали фільм української режисерки Оксани Карпович "Intercepted" (літер. - "перехоплене")
Півтори години перехоплених телефонних розмов російських "солдатів" з України з сім'ями. Цитати не всі точні до слова, але суть передаю найточніше.
«Мам, мені так сподобалося катувати!
Я тобі можу розповісти, про які тортури я дізнався і в яких брав участь» (і розповідає. Вибачте — не можу повторити). — Синку, це нормально. Я б, якби туди потрапила, теж ловила б кайф, а як інакше?» Це без коментарів. ніякий коментар не виявиться адекватним почутому. У залі – шок. Тиша цілу хвилину після закінчення фільму. Потім зал встає та влаштовує овацію. Рідко вдається ось так, за півтори години побачити картину світу. Російського світу.
«Ні, я не озлобився тут – я просто вбиваю нациків. Вчора йдемо, нам назустріч жінка із двома дітьми — ну ми їх і поклали. — Ну, правильно, вони нам вороги. - Так, мені їх не шкода. Це їхній вибір. Могли б поїхати, як решта. — Правильно, не шкодуй їх. Бий».
Ти там бази НАТО бачив? - Не-а. — Не бреши мені — там на кожному кроці їх бази, нам по телевізору розповідають. — Не дивись телевізор, мамо — там неправду кажуть. — Ну, як це неправду? Правду, звісно. Тому вас і послали туди, щоб ви нас від НАТО захищали. Ви герої. так і передай друзям. — Не лишилося друзів майже нікого — всіх повбивало. — Я пишаюся тобою та твоїми друзями».
«Ти знаєш, ці х@хли зло₴бучі так добре живуть — краще за нас, правда. — Ну, так зрозуміло — їм Захід платить, вони бояться це втратити і за це воюють — а за що?
«Я тобі та дітям стільки шмоток привезу — ми тут у квартирі зараз, вони все кинули, втекли. Спортивна така сім'я - одних кросівок десять пар, і всі фірмові. Я все зібрав, у рюкзак запхав. Хлопці вантажівками вивозять, а я не маю вантажівки. — Гарний ти в мене, господарський — усе до хати. До речі, Софія цього року іде до школи — може, десь комп'ютер забереш?»
У цих розмовах голоси з Росії набагато цікавіші, ніж голоси окупантів. З цими все ясно — вони прийшли забирати, вбивати, катувати. але саме жіночі голоси — матерів, дружин, подруг — показують такий ступінь дегуманізації, який можливий, здається, лише у фантазії-антиутопії. Ці люблячі голоси просять більше вбивати, щоб кохані скоріше повернулися додому. Ці голоси бажають смерті українцям. Ці голоси просять не шкодувати дітей.
«Мамо, навіщо ми сюди приїхали? Жили собі люди, а тепер ми півкраїнио трупами засіяли. Навіщо? — Не смій так казати. Вони не люди взагалі. Воюй далі».
Родіна мать.
Перемать.